Вірші:
🔍 Розчарування - поклик дорослішання, Час зрозуміти без прикраси: Що ти шукав, чого хотів, І хто ти є – без зовнішніх справ.
Дивись на світ, і на інших, На шлях свій важкий, але живий. Зніми корону, зніми броню І в серці знову впусти весну.
😔 Так, біль. Так, пустка. Але з нею шанс, згорівши вщент, Залишити казку за спиною І стати собою. Живим. Рідний.
🌱 За цим болем - світло живе, Твоя свобода бути собою, Твоя глибина та тиша, Що в минулому ти шукав - поза сном.
⚖️ Ти можеш стиснутись — і згоріти, Або – відкритися. І оспівати. Ти можеш злобою все пронизати, А можеш – просто знову кохати.
💡 Люди – не твої борги. Очікування – піски. А ти живий. І ти ростеш. Ти не зламався. Ти знайшов.
🌍 Світ не святий, не ідеал. Але в ньому ти виріс, ти став. І в цьому хаосі і злі Ти людиною став цілком.